Вгрудні 2011 року вийшла у світ дебютна поетична книга долинянки Юлії Скороди під назвою «Стереотипи».

У вступі до Юлиної збірки поезій сказано: «СтереоТипи» - се «стереотипи»,себто поезія, яка розвінчує одні, але творить інші стереотипи. «СтереоТипи» - се вірші, де жоден ліричний герой не вміє бути «моно». Герої є типовими «стерео». Це можна трактувати як людську невизначеність у просторі, блукання душі, так і гармонійне поєднання з пізнанням і самим Богом».

Книга має 116 сторінок і поділена на вісім розділів, які з різних ракурсів визначають стереотипність. Кожен розділ відповідно присвячений певній сфері буття, наприклад, СтереоТипи і СтоЛиці, СтереоТипи і Коханці, СтереоТипи і ВиКлики, СтереоТипи і Дитячі уявлення тощо. Твори, що увійшли до збірки, датуються 2006-2010 роками. Є і декілька більш давніх 2003, 2005 років.

Поезія долинянки є водночас простою для сприйняття, пісенною, як народна творчість, і дещо містичною та стьобною, присмаченою то вишуканими словами, то задиристим сленгом. Саме через такі мовні витвори аудиторія поетичного слова Юлії Скороди – це і студент, який намагається визначитися в житті та шукає кайфів, так і поважна зріла особа, що мислить через призму сформованих стереотипних цінностей. Уважний читач помітить між рядками тонни сарказму - як у творах, що відображають буденність, так і в творах глибоко інтимного характеру.

«Де би я не подорожувала і що б не траплялося в житті, бурхливі емоції найчастіше втихомирювала саме у батьківських стінах. Власне так і виходило, що більшість творів, які є в збірці, писалися саме в Долині», - зізнається авторка.

Оформлення та уклад книги надзвичайно гармонійний та виважений. Дизайнер книги Ілля Стронґовський говорить, що ці «річні кільця дерев - переконлива метафора постійного виходу за рамки себе, за межі стереотипів. Авторка просила від мене мінімалізму, тож в процесі тривалих проб конкретика уступила місце геометричним абстракціям, фотографія річних кілець поступилася схематичному зображенню, а з кольорів лишилися тільки чорний, червоний і білий. Віршам це тільки пасує».

Юрій Завадський, український поет, кандидат філологічних наук і видавець книги говорить: «Поетична книга Юлії Скороди, маніпулюючи стеретипами поетичного тексту, усталеністю та втомленістю української поезії, зводить силу упередження нанівець, проте небезпечно балансує на межі поезії та своєрідної анти-поезії. Якась трешова потвора, яку ми називаємо Традицією, насувається з-поза тексту поетки, намагаючись втамувати свою спрагу завоювання, проте отримує всього лише насмішку. Сміх цей виражає себе через форму вірша поетки, соковиту мову та ліричність часто невпорядковану й таку, що доводить сама собою потрібність у сучасному просторі літератури».

Про авторку:
Юлія Скорода - западенка-ірраціоналка. Народилася 1988 року в м.Долина на Івано-Франківщині. Здобула свої виші в Національному університеті "Острозька академія". За освітами інформаційний аналітик, фахівець зі звязків з громадськістю, перекладач, викладач англ.мови. Жила в Моршині, Долині, Острозі, Нетішині, Канаді. Наразі зупинилася в Києві, працює піарщиком. Основні пристрасті - авіація, скайдайвінг, йога.

Про видавництво:
Видавництво «Крок» засноване в Тернополі Юрієм Завадським. Спеціалізується на виданні художньої літератури, провадить перекладні проекти та програми культурного обміну. З часу заснування, видавництво видало ряд важливих та цінних наукових праць, літературних книг, налагодило бурхливу культурну роботу в Тернополі та поза його межами. Однією з гілок роботи є перекладні проекти, що вилилися в налагодження культурних взаємин з Іспанією, Каталонією, Швецією, Польщею, Австралією, Новою Зеландією, США.

franuk.com